ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ЛОКАЛЬНИХ ПОЗИЦІЙНИХ СИСТЕМ
Ключові слова:
СРНС, мережа псевдоспутніков, локальна позиційна система, геометричний фактор зниження точності, параметри руху ЛААнотація
Супутникові радіонавігаційні системи (СРНС) широко застосовуються в різних навігаційних задачах, в яких необхідно визначати параметри руху об'єкта з високою точністю. Однак характеристики таких систем потрапляють в залежність від ситуації в країнах-власницях. Це пояснює інтерес користувачів до створення локальних позиційних систем, які задовольняли б вимогам точного інепрерервного визначення місця розташування рухомих об'єктів. Дана стаття присвячена аналізу особливостей побудови та використання мережі псевдоспутніков як повітряного, так і наземного базування для створення локального навігаційного поля заданої конфігураціі з метою визначення місця розташування і швидкості руху літального аппарата (ЛА). На основі проведеного аналізу була змодельована робота такої системи і підтверджена ефективність створення локального навігаційного поля, конфігурація якого може бути задана відповідно до пред'явлених вимог для точного визначення місця розташування ЛА.
Посилання
Alkan R. M. GPS Standard Positioning Service Performance After Selective Availability Turned Off. - International Symposium on GIS, September 23-26, 2002, Istanbul – TURKEY
Kaplan E. D.Understanding GPS: Principles and Applications. – Artech House Publishers, Boston, London, 1996
Bradford W. Parkinson Global Positioning System: Theory and Applications, Volume II. – AIAA, 1996. – 632 p.
Langley R.B. Dilution of Precision. - GPS World, 1999, 10 (5). – p. 52-59
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому збірнику.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в цьому збірнику (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому збірнику.
3. Політика збірника дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).